Історія школи

                        Ганнівська початкова земська школа була заснована в 1910 році і була розміщена в приміщенні теперішньої сільської ради. В ній діти навчалися в дві зміни : 1-2 класи в першу зміну, а 3-4 класи в другу зміну. Пізніше класи були об’єднані в класи-комплекти 1-3 та 2-4 класи.

                        Учні тодішньої школи, тепер уже люди похилого віку, згадують, що класи були просторі з великими вікнами, а значить світлі, але в зимовий період було дуже холодно, адже опалювали приміщення "буржуйками” круглої форми, що стояли посеред класів. Інколи, навіть не писали, а , одягнувши рукавиці, тільки уважно слухали вчителя.

                       Директором цього навчального закладу був Турчинов (ім’я ніхто не пам’ятає).

                        Але не дивлячись на складні "холодні” умови навчання, згадують, що зранку обов’язковим був спів: діти ставали півколом і співали пісні.

                        З 1930 року була відкрита прогресивна неповна середня школа, директором якої став Клюй Микола Іванович. Вона була розміщена в приміщенні, яке було колись панським (в одній половині був амбар, а в другій - склад, де стояли сівалки та інше знаряддя).  А до цього часу тут була аграрна школа (технікум).  З неї випустилось чимало учнів, які стали відомими, зокрема Колісніченко – професор науково-дослідницького інституту міста Іркутськ. Саме за ініціативи Колісніченка  було посаджено дерева, які й донині ростуть у парку на території школи.

               Після Клюя  керував закладом Лихоліт Явтух Григорович, але працювати йому довелось недовго – тільки до початку війни. В роки Великої Вітчизняної війни  він загинув і посмертно йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Ця людина залишила після себе гарний слід на рідній землі: його син – Володимир Явтухович став офіцером морської служби, пішов у відставку в званні капітана третього рангу і наразі проживає в селі Шутеньки нашого району.

                          Після війни посаду директора зайняла чудова жінка на прізвище Пєчкіна, а її  чоловік Харитон Павлович був вчителем математики. За станом здоровя Пєчкіна звільнилася, а її наслідувачами стали Соловйов Михайло Григорович, Шевченко Тимофій Федорович, з 1955 року – Котляров Іван Антонович, Борзик В’ячеслав Андрійович, Волков Дмитро Васильович(заступником був Таран Іван Тихонович). 1969-71 роки директоркою була Гавриш Галина Андріївна, а з 15.09.71 став Маргарид Павло Леонідович.

                              Статусу середньої наша школа набула  ще у 1937 році. Вона мала дочірні початкові навчальні школи : Громушанська, Шутенська, Петрівська, Ломаківська, Тушівська. У старші класи сюди ходили діти з сіл Осикувате, Острівське, Виноградівка, Новомиколаївка, Шишкіне. Було по 2 класи сьомого, восьмого, дев’ятого і десятого класів. Оскільки школа постійно добудовувалась, то учні навчались в 3-х приміщеннях в 2 зміни (з 1-го по 7 клас І зміна, а з 8 класу –ІІ зміна).

                           Але в 1963 році , не звертаючи уваги на прохання батьків , середню школу закрили. Вона стала восьмирічкою. Весь час у школі працювали гарні педагоги, які зуміли виховати розумних і трудолюбивих учнів, адже в усі часи існування школи завжди працював шкільний сільськогосподарський міні-комплекс, який допомагав привчати підростаюче покоління до праці, виховувати почуття бережливого відношення до природи. Силами учнівського колективу вирощували свиней для шкільної їдальні, тримали коней для обробітку землі , бо за кожним класом була закріплена ділянка землі.

                         Підтвердженням того, що в тодішніх учнів була велика жага до здобуття освіти є те, що випускники нашої школи стали :

-Марченко Валерій Іванович –професор Донецького хімічного інституту;

-Булатов Іван та Тростян Іван – пілоти вищого класу;

-Письменний Микола Єгорович – військовий пілот, начальник ескадрильї;

-Іванов Анатолій Іванович , Соколенко Павло, Саблюченко Василь Леонідович, Галушка Іван Іванович, Корнюша  Володимир  Якимович – були офіцерами Радянської  Армії;

-Байбаренко Григорій Миколайович, за форсування Дніпра присвоєно звання Героя Радянського Союзу, після війни закінчив Ворошиловоградське військово-авіаційне училище, Вищу офіцерську авіаконструкторську школу, мав 12 урядових відзнак

-Логвиненко Левко Якович –відомий лікар-рентгенолог, працював за кордоном, нині проживає і продовжує працювати в місті Харкові;

-Романенко Олександр Нікіфорович – професор медицини;

-Ярошевський Олексій – інженер-технолог;

-Логвиненко Таїсія Нікітічна – інженер гірничої промисловості;

-Громко Микола Ілліч – агроном, деякий час був головою КСП  ім.Дзержинського;

-Стрижньов Володимир Григорович – голова ПАФ "Ганнівська”;

-Миколаєнко Ольга Василівна,  Ярошевський Павло Ілліч, Чорнуха Павло Омелянович, Маргарид Павло Леонідович , Пуляк, нині Демченко Ольга Михайлівна, Вергун Роман Миколайович, Грязнова Наталія ОлександрІвна, Луговська Ірина Пилипівна, Трухан Галина Вікторівна, Корнюша Віктор Феодосійович, Корнюша Антон Вікторович, Красовська Світлана Юріївна – педагоги;

-Кротов Олександр Іванович – історик-краєзнавець, співробітник Кіровоградського  краєзнавчого музею;

-Завгородній Василь Леонтійович – в минулому співак хору імені Григорія Верьовки, а тепер художник і різбляр по дереву, член Спілки майстрів народної творчості, лауреат державної мистецької премії імені Катерини Білокур, у Переяславі-Хмельницькому відкрито музей  Козацької слави виключно з його робіт, багато полотен  відомого художника прикрашають нині стіни Ганнівської ЗШ І-ІІІ ступенів.

                       У 1991 році за ініціативи , тепер уже покійних, Фендрікова Анатолія Єгоровича – голови колгоспу імені Дзержинського та Маргарида  Павла Леонідовича – директора Ганнівської  школи було закладено перший камінь у фундамент теперішньої шкільної споруди. Школа будувалася дуже довго і дуже повільно -  цьому виною було тодішнє економічне становище в Україні.

   На вимогу батьків та за сприяння народного депутата Верховної Ради Біловола Олександра Миколайовича,директора школи Корнюші Марії Петрівни та голови ПАФ "Ганнівська”Стрижньова Володимира  Григоровича  в 2004 році знову школі було надано статус загальноосвітньої І-ІІІ ступенів і 1 вересня цього ж року ганнівські діти переступили  поріг  чарівної новобудови.

     За час існування Ганнівської школи на її теренах працювали вчителі-учасники Великої Вітчизняної війни 1941-45 років : Соловйов Михайло Григорович, Борзик Вячеслав Андрійович,Таран Іван Тихонович, Волков Дмитро Васильович, Чубукін Андрій Тимофійович, Бобир Володимир Кузьмович, Маргарид Павло Леонідович , Бобир Віра Олексіївна, Кротова Тетяна Іванівна, Волкова Тетяна Василівна, Жмурко Агрофена Трохимівна.